"Юрий Логвин. Танцi шайтана" - читать интересную книгу автора

смаглявих, чорнобородих у довгих каптанах, гостроносих, тонко шкiри,
чоботях i гос-тро-верхих смушевих шапках. Пiд самою корчмою стояв рудий, аж
червоний, гостроносий чо-ловiк у якомусь чорнiм довгiм каптанi, шкiряних
капцях i пухнатiй лисячiй шапцi. Вiн сто-яв за триногим столом (щоб стiл не
падав, вiн пiдпер його кийком) з цiлою горою шапок. А пра-воруч вiд стола на
санчатах стояла дiжечка з оселедцями.
Отут якраз i спинились лицедi.
Прошка задудiв щосили у свою берестяну дудку. Зразу ж ведмедиця
пiдвелася i почала кланятись на всi боки.
Не встиг Тимко й отямитись, як навколо щiльною стiною стали люди. В
одного iз пан-сь-ких пахолкiв у руках була полив'яна баклажка, заткнута
довгим чiпом. Лицедiй Прошка мит-тю зауважив цю баклажку в руках веселого
пiдпилого пахолка. Вiн ще сильнiше задудiв i тонким дурним голосом закликав
до люду:
- Людi добри, хрiстiян! Ми прiшлi к вам iздальока показать мдвж'ю
науку! Да вся шту-ка в том, что нас вчерась в корчму звалi, i ми там
пiлi-гулялi!... Марьванна, покажi, как ми в корчм гулялi!
Лицедiй Прошка запхав за полу кожуха дудку i пiдхопив бубон, що вже
метелявся в ньо-го на поясi. Лупонув кiлька разiв кулаком у бубон i злегка
непомiтно штурхонув вед-ме-дицю ногою по лапi. Тварина звелася на повен
зрiст i почала розгойдуватись i махати пе-ред-нi-ми лабетами. Прошка лупив у
бубон, наче намагався його геть знищити, а Марьванна все тьо-пала на мiсцi i
тепер вже пiдiймала i опускала лабети.
- Марьванна! - Закричав й Прошка. - А как ми пснi плi? А? Спой
чесному народу!
Поводир смикнув за шерсть на грудях i Марьванна зразу сiла на заднi
лапи i похмуро опустила морду.
- С похмел'я не пойотся? Головушка болiт? Покажi, матушка, как с
похмел'я голо-вуш-ка болiт! - Прошка приклав до смаглих вуст дудку i
вискливо продудiв кiлька разiв.
Ведмедиця обхопила своми страшними пазурами голову i почала
розкачуватись туди-сюди, туди-сюди. Натовп захоплено зареготав, заляскав у
долонi, затупотiв ногами.
А Прошка, миттю вгадавши приязнь i розумiння бувалого люду, пiдскочив
до пахолка iз полив'яною баклажкою.
- Человк добрий! Поправь учного звря - с похмл'я у нейо голос
пропал!..
- Ти, москалю, надi мною не жартуй! У звiрiв похмiлля не бува!
- Вот т крст! Она без чаркi, а я без шкваркi пть н могьом!!!
- Ну добре! Але якщо дуриш, то я тебе отут, брехуна i зайду, порiшу!
I вiн хотiв витягти довгий чiп iз баклажки i подати звiровi.
- Нт, нт! Марьванна сама открот!
Юрба завмерла, коли Прошка пхнув ведмедицi межи ременiв намордника
баклажку. Марьванна, наскiльки дозволяв намордник, розвела щелепи i
прихопила переднiми зубами липовий чiп.
- Вiдiт, как Марьванна обучна?! - Загорлав радiсно лицедiй. - а я
сйчас попробую, како ето вiно, чтоб Марьванна н скопитiлась!...
I поки пахолок i весь натовп не отямився, Прошка перехилив баклажку i
встиг добре наковтатись оковито.
- Гей ти!!! - Заволав пахолок. - Курва твоя мама! Дурити задумав?!! Та