"Микола Кулiш. П'си (Збiрка) (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Р и н а
- Ну, то вона й ждатиме листа.
М а т и з досади прикусила язика. Тодi:_
-_ То я хотiла, щоб не пропали тi десять копiйок, що на листа
витратила.

Р и н а
- Дай я покажу, як писати! (Вголос)._ "Курськ, Кор║нний" - це так,
ринок можна викинути, знають i так. (Подумала)._ "Мрiя воскресла. папа
мiня║..."
М а т и
- Не папа, а Мина. Телеграма од мене.
Р и н а
- Не заважай! Менi нiколи!.. "Мрiя воскресла. Мина мiня║ прiзвище.
Мокiй збожеволiв укрмови. Станеться катастрофа. При┐зди негайно". (До
матерi)._ Розумi║ш тепер, як треба писати? На, перепиши й одiшли! (М а т и
вийшла, Р и н а до Улi)._ Тепер ти розумi║ш? Жах! Ой, Улюню! Молю тебе,
благаю - закохай!
У л я схвильовано:
-_ Ну як я почну, чудiйко ти? Сама зна║ш, який вiн серйозний, ще й
укра┐нський. Ну як до його пiдступитися? З якого боку?
- З якого?

- Так.

- З укра┐нського.
- Не розумiю. Як це?
- А так, що тiльки з укра┐нського.
У л я подумала:
-_ Ти, я бачу, Рино, дурна. Та в нього ж iншого боку нема, а ти кажеш:
тiльки з укра┐нського. Вiн же з усах бокiв укра┐нський.
Р и н а подумала. Раптом:
-_ Ха-ха! Ти дурна!
- Серйозно?

- Серйозно дурна! А я що тобi кажу? Тiльки з укра┐нського. Це й
означа║, що в нього другого боку нема, що вiн кругом укра┐нський.
У л я розсердилася:
-_ Як так, то й розумiти не хочу! Взагалi! Бо все це дурницi взагалi.

Р и н а побачила - лихо:
-_ Улю! Золотко! Ти не дурна!
У л я до люстра:_
-_ Не хочу! Не можу! Не знаю, як...
- Я покажу, як. Ось я зараз покличу його i покажу, як почати.
- Нi, нi!

- Побачиш, що зможеш. Ось зараз покличу. Вiн зразу розсердиться,
нахнюпиться, це правда. Та я знаю, як до нього пiдiйти, з яко┐ сторони вiн
одмика║ться. Дурненька, не бiйся! Я тобi дам потайний ключик, я покажу