"Иван Котляревский. Москаль-чарiвник (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Михайло_. А жiнка перенесе?
Солдат_. Нет..
Тетяна_. Неправда, перенесу! (Выходить_ з_ круга, до _чоловiка)._
Чоловiче! Москаль жартував над тобою. Я тобi все тепер розкажу. Цей панич
не чорт, а настоящий Финтик, но сво┐ми умислами походить на чорта.
Михайло_. Як же то так?.. Чи ви мене справдi морочите, чи на глузд
пiднiма║те? Я нiчого тут не розчовпу собi. А горiлка? А вечеря пiд боднею?
Солдат_ смi║ться.
Тетяна_. Все то не чари. Послухай. Три недiлi вже тому, як панич цей
при┐хав у наше село до сво┐х родичiв i, дiзнавшись, що тебе дома нема,
почав до мене вчащати. Я перше думала, що для того ходить, що нiчого йому
робити дома, аж нi: зачав менi говорити, що мене любить, що без мене йому
скучно, щоб була я до його ласкава, що коли чоловiка дома нема, то i
другого не грiх полюбити, бо так у свiтi ведеться. Такими й гiршими
розказами так "i║нi надо┐в i осоружився, що i менi здумалось над ним
поглумитися. Вчора дав грошей, щоб я вечерю для його справила на сьогоднi.
Я купила горiлки, курку i ковбасу, та ще до вечерi прийшов москаль. Я рада
була, що на Финтикiв кошт погоду║ться служивий. Но цей служивий таку
веремiю пiдняв, як чорт у лотоках. Я спровадила його спати голодного, но
вiн, видно, не спав i пiдслухав, як я Финтиковi розказувала, де сховала
горiлку i страву. Ти, як на те, вернувся з дороги. Москаль на хитрощi
пiднявся i удавав, мов вiн чарiвник. От тобi вся правда; а ти зна║ш, що я
перед тобою не брешу i не обманюю тебе.
Михайло_. Так ось воно як... Е! (До солдата)._ Господа служба! Так ти
не чарiвник i панич цей не... дух святий з нами? Горiлка i страва - не од
того, що не при хатi згадуючи? Га?
Солдат_. Точно все так, как жена тебе-пересказала. А притом я хоть и
москаль, а ручаюсь тебе, что жена твоя, по всем моим замечаниям, никакова
шаловства с этим фертиком не имела.
Михайло_. Та менi й самому зда║ться, що од мо║┐ жiнки не треба б
сподiватись городянського, вашецi проше, бешкету. Та тепер дивний свiт...
Тетяна_. Не грiши, чоловiче! Хто проступиться, то той виля, як собака в
човнi. Погляди на мене i на пани ча - i вгада║ш, хто грiшний, а хто
праведний.
Солдат_. Вот оправдание, которое и строгий кригсрехт уважил бы.
Поступим с виновным по воинским артикулам.
Финтик_. Прошу милосердия, пощады и прощения! (Ста║ навколiшки й
спiва║)._
Помилуйте, вас прошу:
кй-║й же, покаюсь!
I прельщатися чужим
По смерть зацураюсь.
Я - бездельник, признаюсь,
I дурак письменный!
Я проныра i крючок
I хапун отменный...
Я спокутую грiхи
I, божусь, iсправлюсь
I любить чужих жiнок
По смерть не отважусь.