"Михайло Коцюбинський. Дорогою цiною (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Михайло Коцюбинський.

Дорогою цiною


------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------




Дiялось се в тридцятих роках минулого столiття. Укра┐нське поспiльство,
поборене у класовiй боротьбi, з ярмом панщизняно┐ неволi на ши┐, тягло
свою долю з глухим ремством. То не вiл був у ярмi, звичайний господарський
вiл, якого паша й спочинок могли зробити щасливим: ярмо було накладене на
шию дикому туровi, загнаному, знесиленому, але овiяному ще степовим
вiтром, iз не втраченим iще смаком волi, широких просторiв. Вiн йшов у
ярмi, скорившись силi, хоч часом iз гнiву очi йому наливались кров'ю, i
тодi вiн хвицав ногами i наставляв роги...
Вiльний дух народу ще тлiв пiд попелом неволi. Свiжi традицi┐ волi,
такi свiжi, що часом трудно було вiдрiзнити сьогоднi од вчора,
пiдтримували жеврiючу пiд попелом iскру. Старше поколiння, свiдок iншого
життя, показувало ще на долонях мозолi вiд шаблi, пiднято┐ в оборону
народних i людських прав. Пiсня волi, споетизовано┐, може, в днi
лихолiття, чаруючим акордом лунала в серцях молодi, поривала ┐┐ туди, де
ще не чуть кайданiв, скованих на людей людьми. На широкi бессарабськi
степи, вiльнi, без пана й панщини, рвалась гаряча уява й тягла за собою
сотки й тисячi...
От хоч би там, за Дуна║м, гей, там, за Дуна║м!.. Недобитки сiчово┐
ру┐ни, хоробрiшi, завзятiшi, звили собi гнiздо в Туреччинi i возили звiдти
на Вкра┐ну, мов контрабанду, палкi заклики у кiш на волю, до сiчового
братерства.
Ярами, коритами висхлих рiчок, лiсовими нетрями, прикриваючись нiчною
темрявою, ховаючись, мов од дикого звiра, тiкало од пана i панщини все, що
не заплiснiло в неволi, не втратило ще живо┐ душi, тiкало, щоб здобути
собi те, за що предки виймали шаблi з пiхов або ставали до бою з кiллями
та вилами...
А тим часом ворог не дрiмав.
Власники душ, повернених у робуче бидло, записаних у господарський
iнвентар дiдича разом iз волами й кiньми, найбiльш боялись того
неспокiйного, вiльнолюбного духу народного,, бо його нiяк не можна було
при-пасувати до панських iнтересiв, погодити з незмiрними скарбами; якi
давала пановi оброблена хлопом укра┐нська земля, вiковiчна боротьба двох
станiв - панського й мужичого, боротьба хронiчна, що часом приймала гострi