"Iван Кочерга. Свiччине весiлля (Укр.)" - читать интересную книгу автора I в очi я дивилася яснi.
I раптом наче вихор налетiв- Померкло все... i згасли всi свiчки, I милого, ║диного нема║... Р и ц а р i Вона безумна. М е л а н к а (кида║ться до нiг Во║води). Милостi благаю. О, змилуйся, благаю всiм святим! О, поверни мою любов ║дину, О, поверни щасливу ту годину I свiчку цю весiльну засвiти. Мовчання. Всi збентеженi. К е з г а й л о Невже тво║ не зворушила серце Голубка ця i тиха i сумна? О, змилуйся! В о ║ в о д а I справдi зворушила Сво┐м благанням душу ти мою... Встань, дiвчино... Вiдмовити несила, Гаразд! Твою я свiчку запалю, Але нехай розсудить вища сила, Чи ┐й горiть, чи гаснуть без жалю, Нехай тебе розсудить Праурима, Богиня свiтла, що в лiсах Литви Вогонь пильну║ вiчний, невгасимий. Якщо вона укри║ вогник твiй I свiчку цю од бурi захистить, (бере в Меланки ┐┐ свiчку i запалю║ вiд канделябра на столi) Клянусь, вiн буде вiльний i живий. (Да║ ┐й запалену свiчку - вона мовчки бере). Пиши наказ, пане писарю: "Негайно З тюрми Iвана Свiчку вiдпустить, Якщо на доказ нашого наказу Тобi горящу свiчку принесуть". Козелiус пише. Якщо богиня буде милостива I вогник твiй од бурi захистить, I донесеш його ти, до в'язницi, Що в Порубi на Житньому торгу,- Тодi, клянусь вогнем живим i вiльним, Живий i вiльний буде твiй Iван. |
|
|