"Iван Кочерга. Свiччине весiлля (Укр.)" - читать интересную книгу автора

I в очi я дивилася яснi.
I раптом наче вихор налетiв-
Померкло все... i згасли всi свiчки,
I милого, ║диного нема║...
Р и ц а р i
Вона безумна.
М е л а н к а
(кида║ться до нiг Во║води).
Милостi благаю.
О, змилуйся, благаю всiм святим!
О, поверни мою любов ║дину,
О, поверни щасливу ту годину
I свiчку цю весiльну засвiти.

Мовчання. Всi збентеженi.

К е з г а й л о
Невже тво║ не зворушила серце
Голубка ця i тиха i сумна?
О, змилуйся!
В о ║ в о д а
I справдi зворушила

Сво┐м благанням душу ти мою...
Встань, дiвчино... Вiдмовити несила,
Коли у мене просиш ти вогню.
Гаразд! Твою я свiчку запалю,
Але нехай розсудить вища сила,
Чи ┐й горiть, чи гаснуть без жалю,
Нехай тебе розсудить Праурима,
Богиня свiтла, що в лiсах Литви
Вогонь пильну║ вiчний, невгасимий.
Якщо вона укри║ вогник твiй
I свiчку цю од бурi захистить,
(бере в Меланки ┐┐ свiчку i запалю║ вiд канделябра на столi)
Клянусь, вiн буде вiльний i живий.
(Да║ ┐й запалену свiчку - вона мовчки бере).
Пиши наказ, пане писарю: "Негайно
З тюрми Iвана Свiчку вiдпустить,
Якщо на доказ нашого наказу
Тобi горящу свiчку принесуть".

Козелiус пише.

Якщо богиня буде милостива
I вогник твiй од бурi захистить,
I донесеш його ти, до в'язницi,
Що в Порубi на Житньому торгу,-
Тодi, клянусь вогнем живим i вiльним,
Живий i вiльний буде твiй Iван.