"Iван Кочерга. Свiччине весiлля (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Та я тебе на мiсцi...
К м i т и ч
(заступа║ ┐┐).
Схаменись!
Не руш ┐┐. Не досить ще ганьби?
В о ║ в о д а
А, заколот! Геть звiдси, бунтiвник!
Тебе самого зараз я схоплю,
Рицарi схоплюються i виймають мечi.
Хапай його! На мiсцi вбити кмета!
К м i т и ч
Не схопите. Короткi, мабуть, руки,
Щоб ватажка козацького схопить.
В о ║ в о д а
Побачимо, чий буде верх...
(До Гiльди).
А ти
До кляштора негайно виряджайсь,
Молитись там i каятись ти будеш,
Поки химер не збудешся сво┐х.
Пан писарю, негайно напиши
В конвент домiнiканський, до абата,
Отця I║ронiма, що його
Ми просимо прийнять дружину нашу.
Козелiус уклоня║ться й береться писати.
А ти, Козеко, зараз одвезеш
Вельможну панi в кляштор на Подоль┐.
Г i л ь д а
Корюсь насильству, бо нема в Литвi
Вже рицарiв, щоб меч свiй пiдняли
За жiнку та за правду.
Кезгайло вирива║ться вперед i вийма║ до половини свiй меч iз пiхов.
В о ║ в о д а
(грiзно).
Геть, Кезгайле!
Ти комендант. Про присягу забув?
Кезгайло в розпачi вганя║ меч назад i з горя вихиля║ кубок.
К м i т и ч
В Литвi нема, а на степу ще ║.
Не в золотi, не в крицi, як оцi,
А в свитах драних рицарi одважнi.
I завтра же до Вiльни я помчу
Та про киян всi кривди сповiщу.

Виходить. Гiльда за ним. Козелiус пода║ Во║водi листа. Той мовчки
пiдпису║ i одда║ Козецi, i той, уклонившись, виходить.

В о ║ в о д а
(одразу вихиля║ кубка).