"Iван Кочерга. Свiччине весiлля (Укр.)" - читать интересную книгу автора В с i
Тобi на славу! Слава, слава Свiчцi! Передерiй пiдходить до молодих. П е р е д е р i й Хвала тобi, одважний майстре наш! Щасливий будь з дружиною сво║ю. А ти, Меласю, од мене прийми Цю рiзьблену оздобу на намисто - Найкращий твiр, що я колись скував, Коли ще очi бачили мо┐. (Да║ ┐й золоту оздобу). М е л а н к а (зворушено). Спасибi щире, дядечку мiй любий, О, як би я жадала, щоб вони Прозрiли знов, тво┐ прекраснi очi. (Цiлу║ його). П е р е д е р i й Меласю! Рiдна! Свiчечко ясна! Мене сама мов свiтлом ти осяла. В с i Нехай живе наш Свiчка! Хай живе На довгi роки славний майстер наш! Музика Пiд звуки музики й гучних привiтань Капуста i Тетяна обводять молодих навколо всi║┐ палати, пiсля того садовлять ┐х на покутi. Х о р Суньтеся, суньтеся, кравчики, Суньтеся, суньтеся, шевчики, Iз покуття в запiчок, бондарi, Уступайте мiстечко для зорi. Для зорi, для зiроньки, що зiйшла Коло ясна мiсяця край стола. Д р у г и й х о р Бiжи, бiжи, братику, доганяй, Свою любу сестроньку одбирай, Ой бiг любий браточок - не догнав, За боярами рiдненьку не пiзнав, За музиками гучними не почув, Почув тiльки голосочок, як ┐┐ Вже приймали кравчики цеховi. "Добрий вечiр, кравчики, я до вас, Приймiть мене, молоденьку, в добрий час. Бо ж мене нiченька зайняла, Iне║м суконька припала, |
|
|