"Iван Кочерга. Свiччине весiлля (Укр.)" - читать интересную книгу автора Слабе дiвча,- а пальчика ┐┐
Одного розiгнути я нездольний! К о л я н д р а Отож-бо й ║. Не в силi, мабуть, сила, Дивись, моя Тетяна - сiм пудiв, Мов зайчика мене пiдняти може - А з нею я що хочу, те й роблю, Дарма що сам безсилий та кульгавий. Т е т я н а (пiдбiга║). Ти тут, Семене - зайчику мiй любий, Ходiм мерщiй - зда║ться, вже iдуть. К о л я н д р а Та одчепись. (Чiповi). Оце тобi наука. Ч i п I де воно береться в тих кравцiв! Вбiга║ дiвчина. Д i в ч и н а Готуйтесь! ┐дуть, ┐дуть молодi! Рух. Гомiн. Всi стають по мiсцях. П е р е д е р i й Всi по мiсцях! Товаришi-брати! Во славу мiста нашого старого, Во славу чесних всiх працiвникiв, Во славу руського народу i землi Засяють хай всi свiчi цеховi! Миттю вся палата освiтлю║ться силою свiчок. К а п у с т а Тепер нехай через вогонь пройдуть Звича║м стародавнiм молодi. Музика. Цеховики стають обабiч дверей, утворюючи сво┐ми свiчками щось подiбне до вогняно┐ завiси, крiзь яку повиннi пройти молодi. IV Свiчка й Меланка входять крiзь вогняну заслону. За ними, вже повiльно, ошатна юрба дружок i бояр. Меланка в чудовому шлюбному вбраннi з серпанком на головi, що закрива║ ┐┐ обличчя. |
|
|