"Iван Кочерга. Свiччине весiлля (Укр.)" - читать интересную книгу автора Навколо них - напевно, будуть скарги.
Ти ж напиши, що зараз скасувать Цю заборону аж нiяк не можна, Бо навiть вiйт, i той за всiх киян Вiдмовився од пiльг тих небезпечних. К о з е л i у с Все розумiю. Зараз напишу. Гiльда вигляда║ з-за дверей. В о ║ в о д а Яка ганьба! Дружина во║води Привселюдно за хлопiв обста║. п┐ провчити треба - тiльки як? К о з е л i у с До кляштора замкнути хоч на рiк - Наукою це доброю ┐й буде. В о ║ в о д а Порада добра - так я i зроблю. Г i л ь д а (про себе). Тобi я цю пораду пригадаю... В о ║ в о д а Ну, то пиши. Та не засни дивись, Бо сила тут мишей i пацюкiв, В мене торiк двi грамоти втягли, Що залишились на нiч на столi. К о з е л i у с Зроблю я все як слiд, вельможний пане. Уклоня║ться. Во║вода виходить. Гiльда хова║ться. К о з е л i у с На цiлу нiч роботи, мабуть, стане, Та й рiч складна - не знати, як почать. Не вадило б хоч випити спочатку, Щоб розум прояснився для листа. Знаходить i тягне на стiл чималий жбан з вином та якусь страву. Налива║ i п'║. Тепер, зда║ться, краще... значить, так... (Пише). "Господаре i пане наш преславний, Великий княже руський i литовський, Тобi чолом б'║ во║вода твiй Про ки┐вськi пригоди та дiла". (П'║ й мовчки пише). Тепер робота йде далеко краще... |
|
|