"Iван Кочерга. Свiччине весiлля (Укр.)" - читать интересную книгу автора

VIII

Через якусь хвилину з лiвого боку вбiга║ сполохана Меланка.

М е л а н к а
Куди ж тепер... Там вiн. Там вiн, цей князь.
Сюди iде... вiн кинувся за мною.
О, краще смерть, нiж стрiнутися з ним!..
Куди ж сховатись?..

Бiжить до церкви й притуля║ться грудьми до дверей, ховаючи лiхтар i
сво║ обличчя.

Тут... отут в кутку...

О, заступи мене, святая дiво!

В ту ж мигь вбiга║ Ольшанський.

О л ь ш а н с ь к и й
Сюди вогню! Свiтiть в усi кутки!

Увiходить цiла процесiя: четверо жовнiрiв iз смолоскипами, Козелiус iз
пергаментом у руцi, дво║ катiв в червоному вбраннi, з мотузками, молотками
та якимись клiщами.

О л ь ш а н с ь к и й
(вихоплю║ смолоскип у жовнiра i почина║ оглядати всi кутки).
А, ось де ти, голубко, прита┐лась!
(Поверта║ смолоскип жовнiровi i пiдходить до Меланки).
Ну, то чого ж, чого ж ти так тремтиш,
Чого злякалась, пташко полохлива?
Тобi я зла не мислю... лиш мене
Послухай ти...
(Бере ┐┐ руку).
Навiщо тут вночi
Блука║ш ти, дитино нерозумна?
Ходiм в мо┐ палати, я тебе
Зогрiю, заспокою.
М е л а н к а
Одiйди!
Не смi║ш ти затримувать мене!
В мене наказ i пропуск во║води!
(Вирива║ться),

Вiн наказав, щоб Свiчку зараз...
(Бачить катiв i кричить вражена).
А!
(Бiжить на вулицю i зараз же верта║ться до Ольшанського, вже сама