"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Космiчна халепа капiтана Небрехи" - читать интересную книгу автораперебував у районi сузiр'я Волопаса, аж раптом виявиться, що то вже не
сузiр'я Волопаса, а сузiр'я Куцевола. Яка ж це буде енциклопедiя? Отож, усвiдомлюючи i водночас жахаючись обсягу роботи, я поклав собi не хапатися вiдразу за папери, а почати свої вiдвiдини з того, з чого починав завжди - грунтовного огляду бiблiотеки капiтана. Колись я принагiдно вже згадував, що в книжковiй колекцiї Небрехи було аж 1000 наукових праць, кожна з яких мала не менш як 1000 сторiнок i важила до трьох кiлограмiв. Так от, неквапом простую собi ретельно вивченим фарватером уздовж книжкових полиць, вочевидь переобтяжених грубезними фолiантами, i раз у раз незадоволено зиркаю в бiк надто уважного господаря. Зрозумiло, як i завше, капiтан Небреха курить свою уславлену люльку i з притаманним йому терпiнням очiкує завершення мого традицiйного вояжу. Сидить, упереджено пильнує круглими, мов у нашорошеного кота, очима за моїми навiгацiйними маневрами i вимахує, як степовий вiтряк, руками. А все для чого? Аби за димовою завiсою не прогавити ту небезпечну мить, коли я котрусь iз полиць вiзьму на абордаж. Зрештою, вiн мав рацiю - вiд такого вiдчайдуха, як я, усього можна чекати. Згодом капiтан Небреха слушно пригадував: - Якби моя природжена пильнiсть зрадила тодi хоч на мить, я вже наступної секунди не дорахувався б однiєї, а то й двох iнкунабул... Атож, капiтан Небреха вивчив мою лиху, пiдступну до книжок вдачу! Та ця гра в неприхованi схованки, мабуть, набридла йому, бо раптом з невтамованою iронiєю зауважив: - Молодий чоловiче, не гайте часу, а краще вiдверто спитайте старого, де вiн ховає свої справжнi космiчно-букiнiстичнi скарби. I тодi ще до вечора рукопису... I капiтан Небреха спокiйно стартував з командорського крiсла, а за мить, порипуючи протезом, пришвартувався до найбiльшої полицi, що аж угиналася пiд книжками. Там вiн розсунув важкенькi фолiанти i з-пiд самої стiни видобув пожовклий вiд часу сувiй рукописний, надiйно закоркований у прозору, але, безумовно, непроникну для шкiдливої космiчної радiацiї посудину. Недбало пiдкидаючи в руцi той своєрiдний термос, пояснив: - Оце власноручний щоденник рiсмарка Аль-Булька з далекої радiогалактики ЗС-270. А "рiсмарк", знайте, щось на зразок колишнiх земних "перiв", "серiв", "донiв" i рiзних там "фон-баронiв"... Як бачите, рукопис навiки законсервовано, бо вiн такий старезний, що давно зотлiв, i на свiжому повiтрi вiд першого ж дотику розпорошиться. Такого пiдступу я вiд Небрехи не чекав. Знайшов, що показувати! Нiби йому й справдi нiчим похвалитися! Капiтан знову заховав рукопис пiд непробивну броню книжкової фортецi i мимохiдь докинув: - То була б величезна втрата для науки в масштабах Всесвiту, якби свого часу я полiнувався прочитати теревенi рiсмарка Аль-Булька i перекласти їх на рiдну мову... - То ви маєте переклад? - запитав я, ще не зовсiм вiрячи у своє везiння. - Авжеж, - вiдповiв Небреха, висуваючи шухляду письмового стола i виймаючи звiдти з пiвдюжини учнiвських зошитiв по дванадцять сторiнок кожен. - Ось вiн - вiд першої лiтери i до останньої крапки. Якщо вам так цiкаво... |
|
|