"Юрiй Ячейкiн. Слiдство веде прокуратор" - читать интересную книгу автора

Юрiй Ячейкiн.

Слiдство веде прокуратор


-------------------------------------
OCR by HarryFan, 20 August 2000
-------------------------------------



1. ЗУХВАЛЕ ПОГРАБУВАННЯ У ХРАМI

Як не дивно, першою принесла до прокуратури звiстку про зухвале
пограбування в ррусалимському храмi вкрай несподiвана особа. Ця особа
поглянула на легiонерiв, якi стояли на чатах при входi, з такою крижаною
величчю, що вони мимоволi виструнчились. Це була Клавдiя Прокула, дружина
iмперського прокуратора Понтiя Пiлата, юрисдикцiу якого пiдлягала вся
Iудея.
Потiм чатовi запевняли, нiби то був чи не сдиний випадок, коли дружина
прокуратора з'явилася в службовiй резиденцiу уу чоловiка. Не будемо зараз
гадати про це. Як би там не було, але коли з офiцiйним повiдомленням про
налiт грабiжникiв (серед бiлого дня!) прибув слiдчий прокуратури Луцiй
Галл, то мав честь особисто пересвiдчитись - хтось вже встиг прокуратора
непогано поiнформувати. Бiльше вiд того, прокуратор Iудеу мав вiдомостi,
якi мiг знати лише безпосереднiй свiдок зухвалого нападу!
Понтiю Пiлатовi було вiдомо: щоразу, коли вiн у справах прибував з
iмперськоу Преторiу в Кесарiу до ррусалима, його дружина Клавдiя Прокула
нишком навiдувалася в мiсцевий храм. Та прокуратор Iудеу на це не зважав,
оскiльки цi уу потасмнi мандри не мали нiчого спiльного зi зрадою
вiтчизняним богам.
Храм спокушав багатьох. Пiд його важким дахом купчився чималий осередок
мiняйл, лихварiв, ювелiрiв, рiзних людцiв, якi гендлювали дрiбним, але
дуже цiнним товаром. Проте своу достатки i прибутки вони старанно
приховували вiд римських митникiв. Службовцям податкового вiдомства вхiд
до храму було зачинено. ррусалимський храм з ласки Помпея Магна, а потiм
трiумвiра Марка Антонiя зберiг свiй давнiй правовий статус i навiть тримав
власну варту. I хоч сходи Вежi Антонiя, де мiстився римський гарнiзон,
вели прямо на подвiр'я храму, легiонери нiколи не переступали незримий
кордон.
У храмi йшла жвава торгiвля з-пiд поли товаром, набагато дорожчим вiд
золота. Тихо, ледь чутним шелестом губiв пропонували рiдкiснi аромати й
парфуми, а також екзотичнi спецiу для гурманiв, що надають ужi гострий,
несподiваний, а тому присмний смак. Тут можна було купити (за скажену
цiну, звiсно) не оподаткованi митом амбру, мирро, алое, нард, корицю,
перець та багато чого iншого, що прибувало з далеких краун в мiнiатюрних
слоуках, якi легко було сховати й в долонi.
Ота екзотика й вабила Клавдiю Прокулу: пахощi - надто велика спокуса
для будь-якоу жiнки, а надто - заможноу.
Але прокураторовi було також вiдомо, що в храмових закапелках можна