"Дмитрий Громов. "Суд" над Олди (Киев, сентябрь 1998 г.)" - читать интересную книгу автора

початку першоi половини двадцятого столiття Йоганом Хейзенгой - "пуерерiзм"
(вiд латiнського "пуер", тобто "дитина"). Бажання перетворити все на гру... Hу,
наприклад, якщо ми вiзьмемо iхне захоплення рольовими iграми, то тут е
вiдповiдне прагнення перетворити iсторiю на суцiльну гру. В iсторii вони не
бачать нiчого, окрiм махання мечами, випивання цiлих дзбанiв якогось там хересу
i злягання з усiма розвеселими дiвчатами Сиванкуйського кварталу. Hу,
вiдповiдно, я вважаю, що це наруга над пам'яттю померлих поколiнь, оскiльки для
людей минулого боротьба була, так би мовити... Вони жили в постiйному кошмарi, в
постiйнiй напрузi, а теперь якiсь молодi... молодi i не сильно молодi люди
перетворюють це виключно на гру. Вiдповiдно до цього я вважаю за потрiбне ввести
другий пункт звинувачення, а саме: дезинформацiю читачiв з питань схiдной
культури. Справа в тому, що, так би мовити, як каже украiнське народне прислiвя:
якщо хочеш мати iнтимний зв'язок з кобилою, слiд iй задрати хвоста. Коли вказанi
Громов i Ладиженський...

Судья (предупреждающе): Прокурор!..

Прокурор: Вибачте. Коли вони вирiшили пiдняти своi сранi уди на священну
iндiйську корову...

Адвокат: Ваша честь, я протестую, это издевательство над обвиняемым!

(смех в зале)

Прокурор (пропустив мимо ушей протест адвоката): ...вони, вiдповiдно, не
утрудили себе знайомством з якимось широким кругом лiтератури. Якщо взяти,
наприклад, всесвiтньо вiдомого режисера Пiтера Брука i його сценариста Жана
Клода Карьера, то вони спочатку п'ять мiсяцiв консультувалися з вiдомим
санскритологом, потiм читали рiзнi версii Махабхарати, потiм подорожували по
Iндii, i, нарештi, з'явилася всесвiтньо вiдома постановка. Панове Олдi вирiшили
всьго цього уникнути, замiнивши знайомством зi Свами Прабхупадою. Я, незважаючи
на те, що сам цiкавлюся культурою Сходу, вважаю Свами Прабхупаду профанацiею
iндiйськоi культури i, зокрема, бхактизму, як одного з ii рiзновидiв. Розумiете,
якби вони ширше познайомилися з лiтературою, то дiзналися би, що Крiшна (i не
тiльки Крiшна, бхактизм передбачае не тiльки його культ) - це уявлення про
бога, як про свого товариша. Для жiнок - це маленька дитина, для молодi -
герой-любовник, для селян - добрий сусiда. Вiдповiдно, якби у них Крiшна грав,
наприклад, роль якогось популярного дi-джея, або чемпiона в ролiвки, я розумiю,
а так, судячi з знайомства з Прабхупадою, у них виходить замiна шила на мило.
Вони одну профанацiю замiнюють iншою. Вiдповiдно Прабхупадi, в якого все
перегорнуто догори ногами. Я не знаю, наскiльки це корисно для знайомства з
iндийскою культурою, але пройдемо далi...

Судья: Я прошу извинить: о каких произведениях идет речь?

Прокурор: Мова йде про цикл "Черный Баламут". Згадувати книги? Добре.
Розумiете, ось тут "Гроза в безначалье", "Сеть...", "Иди куда хочешь". Я з
величезним зусиллям продирався крiзь все це, переборюючи нудьгу, оскiлькi я
згадував самого Прабхупаду.
Далi, з чим я вже зовсiм не згоден, так то з тим, як панове Олдi тлумачать