"Олесь Гончар. Прапороносцi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Тут комбайном i робити нiяк.
- Що ж у них i родитиме, як не кукiль, коли сiвозмiни нема. Я бачив -
на кукурудзi знову кукурудзу садять. Сяк-так мамалига росте.
- Не обробляють землю, а тiльки мучать.
- А казали: культура!
- Культура: закони бубном вибивають. Ходить кала-тайло по селу, б'║ в
бубон i вигуку║ новi якi-небудь укази. А баби посхиляються на тини та й
слухають.
- Вивiсив би на стiнi та й, будь ласка: хай собi читають...
- Начитають! Темнота у них по селах... I шкiл мало, i лiкнепiв нема...
- Темнi-темнi, а от по сво┐х Бiбулештах не б'ють.
- Значить, у них там командир батаре┐ земляк, i йому шкода свого села.
- Вигадуй. То вони бояться нас дратувати. Спокiйно, розважливо тече
розмова.
- Дивись, Iване, - каже один, лежачи на животi i погладжуючи шкарубкою
долонею травинку, освiтлену мiсяцем. - Дивись, i тут росте спориш! Зовсiм
такий, як i в нас.
- Земля скрiзь пiд нами одна.
- I сонце над нами однаково свiтить...
- Ходив я сьогоднi, братцi, по обiд через транше┐ першого батальйону.
Ой леле! Там цiле пiдземне мiсто спорудили. Якби не указки, заблудився б,
як у лiсi. Одна стрiлка в ту роту, друга в ту. Та - на БеО, а та - в
ленкiмнату.
- Добре, що ║ указки.
- Що воно значить оте наше "ел"?
- Може, Ленiн?
- Попав. То прiзвище нашого генерала, командира дивiзi┐.
- А як же його?
- Скажуть...
- А коли хто спита║?
- Скажеш - людина, та й усе. Людина теж на "ел" почина║ться...
- Недавно румунешти на наше БеО наступали. Але там молодцi, не
розгубились: пустили в самi транше┐, а потiм перебили майже всiх саперними
лопатками.
- Бува║, чого ж... Братова приймила приймака, а вiн без ночi не
тутешнiй, пожив три днi, та й шукай вiтра в полi...
- А чули, що розвiдники гомонять? Буцiмто скоро пiдемо наступати.
- Як ходив я вчора з старшиною на склад, то добре все собi окмiтував.
Ой, скiльки там гармат за. горою, - не годен перерахувати! А хлопцi все
такi буцматi та, видно. бувалi. Вже кажуть, тi ┐хнi доти всi в нас на
картах зазначенi. I кожен ма║ свiй номер i навiть кличку.
- I кличку? То вже брешуть.
- I вже пристрiляний кожен дот. Як почнуть артпiдготовку -- кожна
батарея зна║, по якому ┐й цiляти. Та по тому,а та по тому, гатитиме йому в
лоба, аж поки-вiн i не лусне!
- Снаряди ┐х не беруть. Сюди Малиновський тисячу лiтакiв пустить. Щоб
на кожен дот i лiтак.
- Кажуть, нiбито цi доти тягнуться вiд самих Карпат аж до Чорного моря.
Всуцiль, як ота лiнiя Маннергейма.
- Це ┐м нiмецькi iнженери набудували.