"З далеких планет" - читать интересную книгу автора (Владко Володимир, Бердник Олесь, Бережний...)Науково-фантастичні оповідання 4Задихаючись од швидкого бігу, Микола заглиблювався в зарості. Кір не одставав від нього ні на крок. Відчувши, що вибивається із сил, штурман подав команду, і Кір обережно підхопив його могутніми щупальцями. Тепер вони рухались значно швидше. — Тримай курс до капітана, — повторював Микола, гарячково міркуючи, що робити далі. Променевий пістолет він залишив на “Сніжинці”, — забув спохвату, — і тепер уся надія на щупальця Кіра та на його невеликий променемет, схований під панциром. — Капітан іде нам назустріч, — повідомив Кір, безперервно обертаючи на бігу кущики антени. — Капітан прискорив ходу… Біжить… зупинився… — Ну, ну? — квапив Микола. — Капітана наздоганяє рухлива поверхня… — Що ж то таке? — нетерпляче спитав штурман, коли Кір замовк. Але робот не відповідав: уперше він зустрівся з явищем, яке, не зміг пояснити. “Нічого, — подумав Микола, не дочекавшись відповіді, — тут, на чужій планеті, ти, голубе, матимеш непогану практику. 1 в наступному польоті будеш більше знати й розуміти. Полечу і я з тобою в нову експедицію… Якщо живий залишуся…” — Капітан зникає, — сказав раптом Кір. — Як це — зникає? — у відчаї закричав Микола. — Шукай пильніше! Збільш потужність інфращупа! — Потужність інфращупа гранична. Бачу лише тулуб капітана… Тільки голову… Обличчя… Капітана… нема… — Вперед, вперед, — мов божевільний, повторював штурман. — Ми його знайдемо, хоч всю планету перериємо! Темрява густішала, і, хоч Кір “бачив” у ній не гірше, ніж удень, Микола звелів йому ввімкнути прожектор. Тремтячий, плигаючий струмінь світла вихоплював з мороку то стовбур рослини, зігнутої, як кобра перед стрибком, то пучки блискучих ниток, що легко розривались від дотику. |
||||||
|