"И.Ф.Драч. Крила (Укр.) " - читать интересную книгу автора Бiлими метеликами по селу,
Ми розбiглися по селу, Як бiлi метелики, У найчистiших своїх сорочках, У яких нас вiйна помилувала. Кожен з нас мав прийти до вдови I сказати про Перемогу. Так було вдiв багато, Що школярiв не вистачило. Мене аж в Пiдлiс послали, До старої баби Параски. Я полем чимчикував I боявся iти, аж ламався. - Що їй сказати i як? - Три похоронки на трьох синiв Дiстала баба Параска I кожного разу ридала, Ледве небо на неї не впало I не вбило її хмаровищем. Ми, бувало, в садок, її лазили I патрали грушi i яблука I боялись її синiв-вушкодерникiв, Що ловили нас, i хмолостали, I за вуха пiдсмикували, Щоб росли ми нiвроку... Як одчинив я ту хвiртку, Як через сад я знайомий пройшов! Баба сидiла, картоплю перебирала. Подивилась на мене, малого горобчика В бiлiй сорочцi i з переляком в очах. - Чого б то тебе принесло, дитино? - Того, бабо, що вже Перемога I до сiльради кличуть на мiтинг...- Як сидiла баба, отак i сидiла. Потiм встала, пiшла до льоху, З фартуха обтрусивши росточки. I не плакала, i не ридала, Чого я боявся найбiльше, Тiльки йшла, переламана втричi, I переламаною повернулась - Троє червоних яблук винесла З того тьмотьменного льоху I без слiв менi в руки тицьнула Троє червоних циганок, Що палали пiд цвiтом яблунь. - Не пiду я, дитино, нiкуди, А вiд хлопцiв, синок, це тобi...- I в чоло мене поцiлувала Таж сухими, як горе, губами |
|
|