"Олександр Довженко. Щоденник (Укр.)" - читать интересную книгу автора


17/VII [19]45
Читав "Повiсть полум'яних лiт" на сценарнiй студi┐. Таким чином, у мене
сьогоднi знаменитий день.
"Повiсть" на них справила велике враження, але що вони могли менi
сказати?
...Яка буде доля "Повiстi" - не знаю. Може, попаду з "Огня" да в
"Полум'я", може, нi, - всi ми ходимо пiд одним богом, всi в його властi.
Читаючи, помiтив, як багато ще треба над нею працювати, i помiтив ще свое
невмiння все ж таки писати. Трудно писати. Трудно викласти душу, безмежно
трудно бути точним i ясним. Недостача слiв, образiв раптом забиваються
навалою многослiв'я, епiтети лiзуть скрiзь, як комарi, i нi видавити ┐х,
пi прогнати. Мова одноманiтна. Дiя надмiрна. Недостаток ерудицi┐ затулив
гiперболами. Довго ще треба вчитися.

27/VII [19]45
N. розповiдав менi про свою бесiду з N.N. А в зв'язку з цим виникла
знову Укра┐на...
Товаришу мiй Сталiн, коли б Ви були навiть богом, я й тодi не повiрив
би Вам, що я нацiоналiст, якого треба плямувати й тримати в чорнiм тiлi.
Коли нема║ ненавистi принципово┐, i зневаги нема, i недоброзичливостi нi
до одного народу в свiтi, нi до його долi, нi до його щастя, нi гiдностi
чи добробуту, - невже любов до свого народу ║ нацiоналiзм? Чи нацiоналiзм
в непотураннi глупотi людей чиновних, холодних дiляг, чи в невмiннi
художника стримати сльози, коли народу боляче?..

З / VII / [19]45
З великим задоволенням прочитав меморандум Берлiнсько┐ конференцi┐.
Тепер я вже вiрю, що огидне гнiздо ║вропейських бандитiв - Германiя -
осiдлана всерйоз i обеззбро║на. Слава богу. Почина║ться нова ера життя в
квропi i у нас. Перед нашою молоддю одкриваються величезнi перспективи.
Народ - герой i переможець у такiй тотальнiй вiйнi! Пошли йому, доле, сили
вiдновити утрати, народити дiтей i вирости в перемозi до заслужених висот.
Ми стали свiтовою державою, наша культура мусить стати свiтовою культурою.
Врештi-решт, не повиннi пропасти марно нi краплини поту, анi кровi нашо┐.
Сьогоднi на стадiонi фiзкультурного параду репетицiю дививсь. Милувався
з молодi, з юно┐ пластики, з молодих м'язiв, руху. Багато краси, радостi,
сили. Багато виявлено справжнього смаку i таланту...
Радуюсь за всiх добрих людей Союзу.

5 / VII / [19]45
...I не Укра┐нi однiй я належу. Я належу людству, як художник, i йому я
служу.
Мистецтво мо║ - мистецтво всесвiтн║. Буду творити в ньому, скiльки
вистачить сил i талану. Буду, хочу жити добром i любов'ю до людства, до
найдорожчого й великого, що створило життя, - до людини, до Ленiна. I де я
вмру, однаково менi. Якщо сьогоднi я не можу найти в Ки║вi могилу
замученого мого батька, - однаково менi.

14/ VII / [19]45 Учора стрiв на вулицi Москви артиста-естрадника А., що