"Олександр Довженко. Потомки запорожцiв (Укр.)" - читать интересную книгу автора

гуляете та корiв малюете.
Безверхий_. Не твойо дело. (До_ Верещаки)._ Слишали? Пришла в
правлiння... дама!
Уляна_. Хто дама? Я дама?
Безверхий (до Верещаки)._ Ну, ви посмотрiте...
Уляна_. Люди добрi, чули? Дамою мене узвав!
Нечитайло_. Ну, й узвав, сатана тебе не вiзьме!
Уляна_. Яка я дама? Причастуюсь!
Безверхий_. Ну вот. Видiте?
Уляна_. Я робоча жiнка, а не дама.
Безверхий_ (до_ Верещаки)._ Вот вам тiп для комедi┐.
Уляна_. Для кумедi┐? Для яко┐ кумедi┐?.. П'ять лiт корiв малю║ та
горщики па закладках! (До письменника). _А вчора йду з роботи. Так
натомилася. Дивлюсь: аж вiн малю║ будяки, що я не дополола. Не глум! Я
будяки полю а вiн малю║! I стида ж не ма║, а ще за границею був!
Безверхий_. Я ухожу. Не желаю бить предметом глумл║нiй... (Щеза║)._
Тихий_. Образився.
Нечитайло. _А-а! Смi║ться з мужикiв.
Тихий (до Верещаки)._ Скажiть, давно хочу спитати пробачте...
Верещака_. Прошу.
Тихий_. Чого це деякi письменники да, кажуть так дисати стали тугувато?
То ж було колись, скажiм ось Гоголь чи той, як його...
Трубен_ко_. Граф Толстой!
Тихий_. Граф Толстой! Граф Монте-Крiсто. От писали!
Верещака_. Ну, бачте, сучасникам це завжди так зда║ться. Знову ж, були
iншi вза║мини. Епоха була iнша.
Демид_. Монополька?
Верещака_. Епоха! Час такий! Доба! I потiм, всi вони отi письменники,
були продуктом...
Демид_. А, так! Були продукти, а де вони?
Тихий_. Да не про те йде мова. Вони ж були пани? Робить ┐м нiчого, от,
гуляючи собi, й писали. Вiрно я кажу?
Верещака_. Не всi. Проте жили без навантаження Тематика також була не
завжди актуальна, легка. Не те що в нас.
Демид_. Еге. Що за день напишуть, те за нiч покурять Легкий тютюн!
Верещака_. Який тютюн?
Тихий._ А такий, що от, примiром, кажуть, що Пушкiн так проти самого
царя писав. А Шевченко навiть проти царицi. А зараз вiзьмеш книжку, проти
кого ви пишете ┐┐ проти чого...
Демид_. I бомага не та якась... Не згорнуть, не закрутить... Самi
цатрети.
Верещака_. Цiкавi настро┐... Хм...
Тихий_. А ви не хмукайте. От ви. Проти чого ви пишете книги?
Верещака_. Мо┐ книги... Нi проти чого... Пишу тiльки за.
Тихий_. Дак тодi нащо ┐х писать? Всяке ж письмо пишеться щось проти
чогось. "Тiльки за"! Хитра штука!
Уляна_. А тобi яке дiло? Чого ти до людини причепився?
Нечитайло_. Уже в лiтературу лiзе. 133
Верещака (тихо до Сiрика)._ Цей дядько сводоч... (До Тихого, побачивши
два ордени Червоного Прапора), _Пробачте, за що у вас ордени?