"Оранжеве серце" - читать интересную книгу автора (Михановський Володимир Наумович)

Малював Ігор Горбенко

ПОГРАБУВАННЯ БАНКУ

Дурниці ти варнякаєш, Грандо. Дурниці! Як це не почути, коли тут он скільки навергано.

— Але…

— Просто вночі ти залишав свій пост, ось і все.

— Де ж я міг бути?

— Не знаю! Може, знову бігав лічити листя на деревах міського парку чи кількість шпиць у колесах велосипедів, що проїздять повз тебе.

— Клянуся Головною Машиною, містере Мельдерлінг! Я нікуди не відходив ані на хвилину. Цілу ніч чатував.

— Чатував і не почув, як автогеном розрізають сейф?!

— Автоген був безшумний, пане…

— Безшумний! А двері в банк зламали теж безшумно?

Грандо винувато мовчав, похнюпивши голову.

— Старий ти, видно, став, голубе, — сказав містер Мельдерлінг. За таку провину тебе належало б викинути на брухт!

— Змилуйтесь, містере Мельдерлінг! Вибачте цього разу. Адже я мало не півтори сотні літ вірою і правдою прислужуюсь Компанії. Обіцяю, що нічого такого більше не буде!

— Якби в тебе пильність була так саморозвинена, як і самозбереження! Це було б непогано, дідько б тебе взяв! Але як це ти з твоєю чутливістю… Ні, не розумію, — розвів довгими, схожими на клешні руками Мельдерлінг.

За вузеньким вікном сторожки ледь позначився блідий невеселий світанок.

— А що це ти тулишся весь час у кутку? — знову загримів по паузі містер Мельдерлінг. — Нумо, вийди на світло.

Грандо неохоче виконав наказ.

— Іще, іще, — заохочував містер Мельдерлінг, — не соромся, ось так.

Грандо перевальки вибрів на середину сторожки, прагнучи чомусь стати до містера Мельдерлінга боком. Та натреноване око начальника, здавалося, бачило все наскрізь.

— Що це в тебе за щокою? — крикнув містер Мельдерлінг. — Давай-но сюди! Та швидше!

Грандо, украй спантеличений, дістав із-за щоки й простяг своєму шефові якийсь невеличкий предмет.

— Цього ще бракувало! — верескливий голос містера нагадував крик поросяти під ножем. — Вони спокусили тебе звичайнісіньким шматочком намагніченого заліза? Кинули тобі його, мов задрипаному собаці кістку. І ти продав господаря! От і охороняй банк із такими запроданцями! Негайно біжи в майстерню і скажи, що я звелів розібрати тебе на деталі. Можливо, хоч транзистори та реле на що-небудь знадобляться.

Містер Мельдерлінг важким поглядом провів згорбленого Грандо, сердито подумав: “Навіть віри не ймеш, що “Уестерн компані” може випускати таке барахло”.

Пройшовши по алеї, приречений Грандо зник за поворотом.

Містер Мельдерлінг зітхнув і подався у своїх справах, ледве чутно поскрипуючи на ходу: він теж був робот.