"Юрий Аликов, Владимир Капустян. Гiнцi Нептуна (укр) " - читать интересную книгу автора

щоб величезнi бронзовi стрiлки, схожi на скiфськi мечi, пiд час тривалих
засiдань нагадували йому про швидкоплиннiсть часу. Жарт оцiнили та незабаром
i забули, бо наради, на жаль, не стали коротшими: важливих справ дедалi
бiльшало.
Зараз годинник показував пiв на десяту.
- Отже, товаришi, останнє питання порядку денного, - оголосив голова,
уважно оглядаючи з-пiд окулярiв учених.
- Нарештi, - зiтхнув хтось полегшено.
Втомленi обличчя, розслабленi пози людей свiдчили, що рада вже засiдала
давно.
- Про роботу четвертої лабораторiї, - вiв далi голова.
- Це господарство Черненка? - почулося запитання.
- Черненка, - пiдтвердив голова. - Вiн, на жаль, не приїхав.
Вiдомий далеко за межами країни як учений-океанолог, професор Дашкевич
довго не погоджувався очолити раду, поки його не переконали, що, крiм нього,
її очолити нiкому, а без координацiї дослiджень сучасна наука немислима -
може статися так, що в двох сусiднiх лабораторiях робитимуть те ж саме, а
поверхом нижче вiдкриватимуть уже давно вiдкрите. Очоливши раду, професор
Дашкевич з'ясував для себе одну, здавалося б, вiдому, але не до кiнця
осягнуту iстину: координацiя на практицi часто повертається до високої науки
своєю, так би мовити, земною гранню: вiдпущенi на науковi пошуки кошти мають
здатнiсть, зовсiм як за законом Ломоносова, збiльшуючись в одному мiсцi, в
такiй же кiлькостi зменшуватися в iншому. I якщо, скажiмо, рада посилить
асигнування, щоб форсувати рiшення проблеми А, то це вiдразу ж позначиться
на фiнансуваннi лабораторiй, якi працюють над проблемою Б, чи iнших
вiддiлiв. Все це завдавало багато клопоту головi ради, оскiльки в таких
випадках саме йому доводилось ставити крапки над "i" i комусь говорити
завжди неприємне "нi". Людина доброї вдачi, вiн сумлiнно виконував свої
обов'язки, чуйно прислухаючись до думки колег i намагаючись вникнути в суть
кожного питання. Але вiдчував, що це не завжди йому вдається, що iнодi пливе
за течiєю, яка, залежно вiд висловлювань членiв ради то дивовижно звивалась,
то несподiвано повертала в протилежний бiк. Одне слово, нелегка це була
посада.
Професор Дашкевич, помовчавши, ще раз обвiв поглядом присутнiх i
сказав:
- Є, товаришi, така думка: напрямок роботи четвертої лабораторiї
вважати безперспективним. - Вiн нахилився над запискою, перегорнув кiлька
сторiнок i, не пiдводячи голови, додав: - Якi будуть мiркування?
- Отже, бути чи не бути? - запитав один iз членiв ради.
- А яка в них тематика? - поцiкавився кремезний чоловiк з густою
чуприною. - Нагадайте, будь ласка.
- Встановлення iнтелектуального контакту людини з дельфiном.
- Пробачте. Iнтелектуального контакту?.. - перепитав власник чорної
чуприни. - Якщо Черненко хоче навчити дельфiнiв говорити людською мовою, то
це настiльки ж нерозумно, наскiльки й безнадiйно. Якщо ж вiн намагається
розшифрувати "мову", тобто звуки дельфiнiв, то що ж... Це, по-моєму, цiкаво.
Я навiть сказав би: дуже цiкаво.
- Хтозна, хтозна, - зауважив учений, що сидiв бiля дверей. - Черненко
прагне довести, що дельфiн - розумна iстота, свiдома.
- Ого!.. - почулось багатозначне.