Глава V.

I в наступну мить свинка i цуценя опинилися у холодній, солоній воді. Напевно вони потонули б, але чиїсь сильні руки вхопили і витягли їх із води. Відхекавшись, перелякані мандрівники помітили, що знаходяться посеред океану у невеличкому човні. Їх рятівником виявився кремезний, бородатий чоловік у вицвілому кашкеті.

– Ви хто? – запитала свинка.

– Капітан, – вiдповiв бородатий чоловiк.

– А що Ви тут робите? – запитала свинка.

I Капітан розповів мандрiвникам свою історію. Майже пiв року тому він вирушив один на гребному човні у навколосвітню подорож. Ніхто не вірив, що у нього щось із того вийде путнє. Навiть друзi казали, що то нісенітниця, що це необачливо, і що він обов’язково потоне. Але це НЕ спинило Капiтана. Перші дні його подорожi пройшли спокiйно. Проте, вже на другий тиждень здiйнявся сильний вiтер i розпочався жахливий ШТОРМ! Величезні хвилi жбурляли його човник зі сторони у сторону. Море ревіло у вуха більйонами скажених горлянок:

УУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУ!

I бухкало у борти:

БУХ! БУХ! БУХ!

Але Капітан ані трішечки не злякався, бо він був дуже хоробрий. Капітан мужньо i впевнено керував своїм маленьким човном. Коли буря вщухла, то виявилося, що його старенький радіопередавач зламався i зв’язок із зовнішнім світом остаточно зник.

7-м місяцiв Капiтан плив наодинцi сам зі собою. За весь цей час він зустрів лише:

· потворну морську змію (вона була така довга, що Капiтан веслував вздовж неї 15-ть дiб!);

· русалку;

· кита;

· сяючі сфери (вони кружляли вночi у повітрі навколо його човна)

· i гидотного, велетенського, головоногого молюска…

7-м місяцiв Капiтан не бачив жодного, з ким можна було б поговорити. Мовчазна самотність переслідувала його усюди. Аби не забути, як розмовляти, вiн почав сам собі уголос віддавати накази і сам собі доповідав:

– Бiльше управо!

– Є Бiльше управо!

– Так Тримати!

– Є Так Тримати!

У якусь мить Капiтану навiть здалося, що вiн втрачає розум. На щастя, саме тодi, поруч із його човном, шубовхнулись у воду свинка i цуценя.

– Ви тут опинилися вчасно, – скінчив свою розповiдь Капiтан. – Тепер Ваша черга розповiдати про себе.

I мандрiвники розповiли Капiтановi про життя у Старовижівському районі, про те, як свинка вистрибнула з машини, i як цуценя отримало копняка, як вони летiли на повiтрянiй кулi, потрапили у грозу, впали, зустрiли дівчинку на яцi i як пролiзли у дiрку в просторi.

Капітан палив люльку і дуже уважно слухав.

– Вам пощастило, – сказав Вiн – Ви опинилися саме там, де потрiбно! За моїми підрахунками, через чотири доби ми досягнемо берегів Антарктиди!

– Ура-а-а-а-а-а-а-а-а!!! – заверещали мандрiвники…

На другий день в Надєжди розпочалася морська хвороба. Нещасна свинка тихенько страждала, а Капiтан з Амундсеном рибалили. На третiй день було те ж саме. А на четвертий вони причалили до Антарктиди.

– Бувайте! – сказав Капiтан – Вдалої подорожі до Південного полюса!

– А як же Ви? – запитали мандрiвники.

– За мене не переймайтеся. Мені до дому лишилося зовсім трохи.

Надєжда i Амундсен помахали Капітану лапками і коли його човен зник із поля зору, вирушили в дорогу.