Глава III.

Йшли вони день, два, три, а на четвертий помітили на галявині велику повітряну кулю. А поруч з нею вусатого чоловіка.

– Ви хто? – запитала свинка.

– Авіатор, – вiдповiв чоловiк з великими вусами.

– А що Ви тут робите? – запитала свинка.

I Авіатор розповів Надєждi i Амундсену свою історію. Коли йому було 10-ть рокiв, вiн працював юнгою на велетенському пасажирському цепеліні (цепеліни, то такі величезні, повітряні кораблі, якi ранiше літали над Землею). Цепелін, на якому працював Авіатор, мав назву «Голіаф» i був таким великим, що у ньому одночасно вміщалися:

· 15 ресторанів;

· 8 кафе;

· скеледром;

· штучна ковзанка;

· баскетбольний майданчик;

· басейн із підігрівом;

· бібліотека…

· i концертний зал!!!

Під час неспiшних перельотів через океани, на «Голіафi» виступали найвідоміші у свiтi оперні співаки, а з його 16 небесних палуб відкривалися неймовірні краєвиди. Пасажири могли годинами споглядати, як пiд могутнiм цепелiном пропливають острови, айсберги, африканськi пустелi, тропічні ліси, гірськi хребти…

Авіатор облетів на «Голіафi» майже весь світ. А потім люди вирішили, що цепеліни занадто дорогі, повільні і небезпечні. Їх виготовлення припинили. «Голіаф» розібрали на запчастини i Авіатор лишився без роботи.

Спочатку вiн спробував працювати стюардом на літаках, але… це зовсім не те. Немає нічого спільного з польотом на «Голіафi». Хіба це політ? Усе труситься під моторошний рев двигуна.

Тож Авіатор подався до Цирку працювати канатоходцем (бо не боявся висоти). Його виступи користувалися величезною популярністю. Можливо, Ви чули про те, як він переїхав на моноциклі (то такий велосипед з одним колесом) по натягнутому канатi вночi через Великий Каньйон, жонглюючи палаючими булавами? Ні? Не чули? Ну добре… Так от, За 50 рокiв вiн заробив чимало грошей. Залишив Цирк. Купив собi повітряну кулю i з того часу подорожує на нiй свiтом.

– Мiй аеростат трохи продірявився, то я його підлатав і зараз полечу далi, – скінчив свою розповiдь Авіатор.

Тільки зараз свинка і щеня помітили, що уся повітряна куля Авіатора була залатана багаточисельними різнокольоровими латками.

– А куди Ви плануєте полетіти? – запитало цуценя.

– Куди? Це не має значення. Куди вітер дутиме, туди і полечу, – відповів Авіатор.

– А куди зараз дме вiтер? – запитало цуценя.

– На Південь! – трохи подумавши, відповів Авіатор.

– То може Ви нас із собою візьмете? Бо ми якраз йдемо до Південного полюса, – попрохало цуценя.

– То ви Мандрiвники! Я також мандрiвник! Сiдайте швидше до гондоли, доки вiтер не вщух! – сказав Авіатор.

Гондола – то така кабiна, у якiй сидить екіпаж аеростата. Вона в Авiатора була невеличкою, але достатньо затишною. Мандрівники зручно у ній розмістилися і полетіли.

Летять, поглядають у ілюмінатори i ласують чаєм з цукерками. Летять день, два, три, а на четвертий… розпочалася страшенна ГРОЗА!

БАБАХ! ТАРАРАХ!

Усюди блискавки i чорні хмари.

ТА-РА-РА-РАХ!!!

Гондолу почало сильно хитати, i повітряна куля полетiла униз, швидко втрачаючи висоту!

А-а-а-а-а-а-а-а-а!!!

Нi-i-i-i-i-i-i!

– Зробiть що-небудь!

– Мене зараз знудить!!!

Бу-е-е-е-е-е-е!!!

А-а-а-а-а-а-а-а-а!!!

А-а-а-а-а-а-а-а-а!!!

Бу-ф-ф-ф-ф-ф!!!

Коли мандрiвники виповзли з гондоли, то побачили, що повітряна куля жахливо постраждала вiд падiння.

– Нiчого страшного, – сказав Авіатор, – аеростат я полагоджу за декілька тижнів. Головне, що всі лишилися живими!

– Далi ми пiдемо пiшки, – одночасно сказали свинка i цуцик.

– Справа Ваша, – сказав Авіатор. – Бувайте! Вдалої подорожі до Південного полюса!

– Дякуємо, і Вам найкращого!